Німецьке космічне агентство, погляд на Європу з висоти 800 км, зайці в міському парку, два тижня лекцій та ще багато чого – це все про стажування КПІшної делегації за програмою TEMPUS CRIST у Берліні.

Ця історія розпочалася у 1991 році, коли Технічний університет Берліну запустив свій перший супутник TUBSAT-A. Розроблений він був викладачами та студентами університету. Після успішного опробування супутникової платформи, університет став випускати супутники на комерційній основі. В 2008 році виникла ідея поділитись досвідом створення мікросупутників із провідними університетами країн СНД, відкрити додаткові дисципліни та створити мережу наземних станцій зв’язку, яка покривала би всю Євразію. Цей проект отримав назву CRIST (Curricula Reform in Space Technology in Kazakhstan, Russia, Ukraine) і ось, викладачі факультету авіаційних та космічних систем НТУУ «КПІ» поїхали до Берліну на стажування.

Відразу кидається в очі підхід до викладання та розробки. Головне – результат, а якими інструментами він буде досягнутий – не важливо. Наприклад, лабораторну роботу з моделювання орбіти можна виконувати хоч у якості власної програми, хоч у математичному пакеті, хоч вручну. Головне, щоб працювало.

Ще нас вразила бібліотека технічного університету. По-перше, прийти туди може будь хто, для цього не потрібно мати студентський чи бути викладачем – достатньо здати сумки та верхній одяг до камери схову. А далі – кілька поверхів книжкових полок. Ніяких бібліотекарів – лише комп’ютери, що підкажуть на якій полиці стоїть потрібна книга. А можна і взагалі без них – просто ходити між полиць та шукати щось цікаве. Тут же стоять столи із комп’ютерами та розетками для ноутбуків.

Декілька слів про сам Берлін. Тут просто рай для велосипедистів навіть по європейським міркам – доріжки, світлофори, стоянки, велосипед є майже у кожного. Більшість студентів та викладачів добираються до університету саме на двох колесах. А у міських парках живуть зайці, журавлі і навіть косулі, не кажучи вже про білок.

Після двох тижнів занять нам влаштували серію екскурсій по підприємствам аерокосмічної галузі. Почалося все із демонстрації сеансу відеозв’язку із LAPAN-TUBSAT – супутника, розробленого Технічним університетом Берліну для Індонезії. Нажаль, над більшою частиною Європи були хмари, проте частину Іспанії та Британських островів роздивитись вдалося. Після цього в фірми RapidEye, що продає супутникові знімки нам показали де і як вся інформація обробляється та зберігається. Нещодавно з’явилася нова послуга – 3D-знімки земної поверхні, що створюються на базі інформації із деяких супутників. До речі, майже всюди добре ставляться до фотографування, а можлива заборона стосується не якихось технічних таємниць, а просто небажання конкретної людини опинитись на фото.

В німецькому космічному агентстві DLR нам провели екскурсію центром передачі даних, а молоді PhD-здобувачі розповіли про наукові дослідження у супутниковій галузі. Робочий день супутникових «тарілок» розписаний по хвилинах, бо центр обслуговує не лише німецькі та європейські супутники, а ще й американські, канадські та російські. КПІ теж запропонували співпрацю.

Візит у DLR був останнім пунктом нашої програми, нас вже чекав Київ. Стажування закінчилось, тепер час опрацьовувати те, чому нас навчили.

Аспірант ФАКС, Дмитро Мішкін